Храм збудували на кошти місцевого пана. Якось він їхав кіньми і загруз у болоті. Відтак почав ревно молитися і дав обітницю збудувати церкву, коли Бог допоможе вибратися з болота. Так сталося, але пан забув про свою обітницю. І знову їхав кіньми, і знову загруз. Вже після другої вислуханої Богом обітниці пан взявся її виконувати. Відомо, у 1767 році парафія отримала привілей від власника села Михайла-Казимира Огінського. 2009 рік - у селі проживає 246 осіб.
Нині у Колодрубах мають звиклу інфраструктуру: ФАП, пошту, школу, Народний Дім. Завдяки доброму сполученню із Львовом та районним центром там, практично, немає безробіття.
Сільський голова Ярослав Коваліско розповідає про життя села:
- Розпочну із того, що мене найбільше болить, а таких моментів у житті нашого села вистачає. Однією із найбільших бід є часті повені. Козюшинська осушна система, яка розташована на нашій території і належить Жидачеву, вже давно не працює. Через це 2-3 рази на рік заливає 300 гектарів орної землі. Де не зверталися і що не робили - ніхто не реагує. Власне, терміново потрібно укріпити 2,5 кілометра дамби на лівому березі Дністра. А ще урочище “Лабишівка” потребує осушення, там високий рівень ґрунтових вод і вони підтоплюють значну частину господарських будівель. Інші проблеми. Ось із місяць триває безкоштовна приватизація землі. У нас 21 гектар в урочищі “За дільниця” знаходиться за межами населеного пункту і не підлягає такій приватизації. Вже неодноразово зверталися до влади району — змінити межі. Така ж ситуація і з одним господарським двором площею 14 га . Там розташована приватна агрофірма ім. Сагайдачного, однак за 15 років у бюджет сільради від них не поступило жодної копійки. Крім того, ще не проведено жодної зйомки земельних ділянок, хоча маємо 350 заяв. Наяву й неприємності із орендарями. ТзОВ «Галичина-Захід» має в оренді, які зобов'язувалися використовувати для посіву зернових. Наразі агрофірма не використовує цих площ і не розрахувалася із пайовиками за цей рік. Тому плануємо розривати із ними угоду і шукати інших орендарів. Про забудову. Стримує її відсутність розроблених таких кварталів. Адже десь із 50 молодих сімей претендують на “пляци”, а ми не маємо коштів, щоб виробити необхідну документацію.
Що зроблено за рік? Та вже й не так багато. Проведено благоустрій території біля сільради, реконструкцію обеліска односельчанам, які загинули у роки Другої світової війни, вуличне освітлення. Також обгородили стадіон, зараз там будуємо роздягальню, а найближчим часом відремонтуємо поле. Значний обсяг робіт проведено щодо ремонту доріг. 14 червня вперше за багато років відсвяткували день села. Із допомогою громади відновили фасад храму св. Юрія Побідоносця. У ФАПі замінили вікна. Вирішили проблему із сміттям. Тепер щомісяця, людина, яка за це відповідає, об'їжджає трактором усі двори і забирає мішки із відходами. Оце, мабуть, й усе.
Про плани. Вони, в основному, залежать від того, який буде прийнято бюджет.
А контрольні цифри, які доведені до сільради, не забезпечують навіть мінімальних потреб захищених статей. На утримання Народного Дому бракує 8 тисяч гривень, на сільраду - 43 тисячі. А на розвиток села не передбачено жодних коштів. Тому про плани говорити зарано. Хоча хотілося б побудувати новий ФАП.
Повергів зараз має найбільшу проблему із автобусним сполученням. Інфраструктура - ФАП, Народний Дім.
Що зроблено? Збудували дерев'яний міст через Верещицю, автобусну зупинку, якої у селі ніколи не було, встановили конвектори для опалення ФАПу, крім того, там відремонтували дах. А взагалі його приміщення, яке збудовано 30 років тому, для проведення капітального ремонту потребує 300 тисяч гривень. Не опалюється Народний Дім, тому зараз буде проблема із організацією виборчої дільниці. Зрештою, “клуб” також потребує капітального ремонту.
Одним словом — роботи багато. Та ні колодрубівчани, ні повергівці не зважають на кризу і епідемію грипу, кажуть, що коли щоразу посилатися на такі “дрібниці”, то можна втратити найцінніше у житті — час. Тому сприймають усе це із посмішкою і працюють не покладаючи рук. А ще пан Ярослав на завершення нашої розмови зазначив, що якби не громада і депутатський корпус, то він сам нічого б не міг зробити. А найбільше допомагають сільському голові Петро Бавут, Федір Корецький, Петро Ганущак, Микола Рій, Михайло Дубницький, а ще Михайло Сидор.
Вікторія Ничта (Громада)
Коментар буде виправлений або видалений, якщо:
Якщо Вам здається, що ці Правила занадто суворі і / або жорстокі - утримайтеся від написання коментарів на цьому ресурсі.
!!! Коментарі незареєстрованих користувачів проходять модерацію перед публікацією. Тому рекомендуємо зареєструватись або увійти через соціальні мережі