Миколаїв. Львівська область

Колодруби і Повергів належать до однієї сільської ради і живуть одним життям. Умовним кордоном між ними є лише дорога

Історична довідка. Колодруби. Розташоване на лівому березі Дністра біля місця, де у нього впадає річка Летнянка. Найдавніша письмова згадка датується 5 грудня 1440 року: львівський міща­нин М.Гельмвад повернув Петру з Грімна його села, в тому числі і Колодруби. У 1515 році селом володіли князі Заславські. Восе­ни 1817 року відбулися селянські заворушення. Взимку 1845 року зафіксовано епідемію “мотилиці” на велику рогату худобу, бо багато сільських земель перебувало в заболоченому стані, наприклад, пасовисько “Болото” займало 160 гектарів. Після видачі урядом 13 квітня 1846 року наказу про скасування літніх допоміжних днів (зажинок, обжинок, обкісців. толок) та підвод­ної повинності селяни почали ухилятися від відробітку панщини взагалі. У 1880 році в Колодрубах проживало 889 осіб, працюва­ла однокласна школа. У 2009 р. - 260 дворів, 998 жителів.

Історична довідка. Повергів. Перша письмова згадка - від 1450 року. Дерев'яна церква стоїть на початку села, непо­далік дороги. Місцева жителька Анастасія Бобоцька розпо­відала, що церкву збудовано на місці, де раніше на липі з'явився образ Матері Божої з дитятком.

Храм збудували на кошти місцевого пана. Якось він їхав кіньми і загруз у болоті. Відтак почав ревно молитися і дав обітницю збудувати церкву, коли Бог допоможе вибратися з болота. Так стало­ся, але пан забув про свою обітницю. І знову їхав кіньми, і знову загруз. Вже після другої вислуханої Богом обітниці пан взявся її виконувати. Відомо, у 1767 році парафія отри­мала привілей від власника села Михайла-Казимира Огінського. 2009 рік - у селі проживає 246 осіб.

Нині у Колодрубах мають звиклу інфраструктуру: ФАП, пошту, школу, Народ­ний Дім. Завдяки доброму спо­лученню із Львовом та район­ним центром там, практично, немає безробіття.

Сільський голова Ярослав Коваліско розповідає про життя села:
- Розпочну із того, що мене найбільше болить, а таких мо­ментів у житті нашого села вистачає. Однією із найбіль­ших бід є часті повені. Козюшинська осушна система, яка розташована на нашій тери­торії і належить Жидачеву, вже давно не працює. Через це 2-3 рази на рік заливає 300 гектарів орної землі. Де не зверталися і що не робили - ніхто не реагує. Власне, тер­міново потрібно укріпити 2,5 кілометра дамби на лівому березі Дністра. А ще урочи­ще “Лабишівка” потребує осу­шення, там високий рівень ґрунтових вод і вони підтоп­люють значну частину госпо­дарських будівель. Інші пробле­ми. Ось із місяць триває без­коштовна приватизація землі. У нас 21 гектар в урочищі “За дільниця” знаходиться за межами населеного пункту і не підлягає такій приватизації. Вже неодноразово зверталися до влади району — змінити межі. Така ж ситуація і з одним госпо­дарським двором площею 14 га . Там розташована приватна агро­фірма ім. Сагайдачного, однак за 15 років у бюд­жет сільради від них не поступило жодної копійки. Крім того, ще не проведено жодної зйомки земельних ділянок, хоча маємо 350 заяв. Наяву й неприє­мності із оренда­рями. ТзОВ «Галичина-Захід» має в оренді, які зобов'язувалися використову­вати для посіву зернових. На­разі агрофірма не використо­вує цих площ і не розрахува­лася із пайовиками за цей рік. Тому плануємо розривати із ними угоду і шукати інших орендарів. Про забудову. Стримує її відсутність розроб­лених таких кварталів. Адже десь із 50 молодих сімей пре­тендують на “пляци”, а ми не маємо коштів, щоб виробити необхідну документацію.

Що зроблено за рік? Та вже й не так багато. Про­ведено благоустрій території біля сільради, реконструкцію обеліска односельчанам, які загинули у роки Другої світової війни, вуличне осв­ітлення. Також обгородили стадіон, зараз там будуємо роздягальню, а найближчим часом відремонтуємо поле. Значний обсяг робіт прове­дено щодо ремонту доріг. 14 червня вперше за багато років відсвяткували день села. Із допомогою громади відновили фасад храму св. Юрія Побідоносця. У ФАПі замінили вікна. Вирішили проблему із сміттям. Тепер щомісяця, людина, яка за це відповідає, об'їжджає трак­тором усі двори і забирає мішки із відходами. Оце, ма­буть, й усе.
Серед досягнень односельчан не можу не відзначити нашої футбольної команди “Космос”. Завдяки Андрію Олюхно та Івану Коваліску вона стала во­лодарем кубка “Незалежність – 2009”. П'ятеро юних фут­болістів виступали за молоді­жний склад ФК “Миколаї”» : Ілля та Богдан Сеники, Олег та Віктор Юзичі і Віктор Евин.

Про плани. Вони, в основ­ному, залежать від того, який буде прийнято бюджет.
А контрольні цифри, які до­ведені до сільради, не забез­печують навіть мінімальних потреб захищених статей. На утримання Народного Дому бракує 8 тисяч гривень, на сільраду - 43 тисячі. А на розвиток села не передба­чено жодних коштів. Тому про плани говорити зарано. Хоча хотілося б побудувати новий ФАП.

Повергів зараз має най­більшу проблему із ав­тобусним сполученням. Інфраст­руктура - ФАП, Народний Дім.
Що зроблено? Збудували де­рев'яний міст через Верещицю, автобусну зупинку, якої у селі ніколи не було, встановили кон­вектори для опалення ФАПу, крім того, там відремонтували дах. А взагалі його приміщення, яке збудовано 30 років тому, для проведення капітального ремон­ту потребує 300 тисяч гривень. Не опалюється Народний Дім, тому зараз буде проблема із організацією виборчої дільниці. Зрештою, “клуб” також потре­бує капітального ремонту.
Одним словом — роботи бага­то. Та ні колодрубівчани, ні повергівці не зважають на кризу і епідемію грипу, кажуть, що коли щоразу посилатися на такі “дрібниці”, то можна втратити найцінніше у житті — час. Тому сприймають усе це із посмішкою і працюють не покладаючи рук. А ще пан Ярослав на завершення нашої розмови зазначив, що якби не громада і депутатський кор­пус, то він сам нічого б не міг зробити. А найбільше допомагають сільському голові Петро Бавут, Федір Корецький, Петро Ганущак, Микола Рій, Михайло Дубницький, а ще Михайло Сидор.

Вікторія Ничта (Громада)

Детальніше про Колодруби та Повергів