Нинішня еліта, в рядах якої немало людей, які взагалі ніде не працювали і не можуть похвалитися системними знаннями з будь-якої галузі, не кажучи про історію, вивчення якої не приносить прибутків, любить розповідати про труднощі і складні обставини в яких їм доводиться працювати, тобто керувати. Але, на щастя, український народ у своїй багатій і трагічній історії мав немало справжніх героїв, яким доводилося діяти у надзвичайно складних обставинах, які і не снилися теперішнім політикам. Вони боролися і добивалися реальних результатів, підпорядкувавши все життя інтересам своєї країни. І оцінка цих героїв пройшла випробування часом і не потребує вже визнання ні в кого…

Страсті за Романом: чи існував „літописець Романа”? Навіть, якщо б князеві Романові Мстиславичу не вдалося нічого іншого крім об’єднання Галицької і Волинської земель, цього було би досить аби вважати його одним з найвидатніших князів. Саме так його оцінювали і оцінюють більшість українських, російських та польських дослідників. Серед цих праць, до числа яких входять і роботи вашого автора, виділяються дослідження київського історика Олександра Головка і петербурзького історика Олександра Майорова.
Намагаючись бути оригінальним, київський дослідник Олексій Толочко висунув версію, що князь Роман Мстиславич був звичайним дрібним авантюристом, а всі його мнимі успіхи були вигадані російським істориком початку XVIII ст. Василем Татищевим. Ця версія невірна вже a priori, бо факт об’єднання Галицьких і Волинських земель саме князем Романом Мстиславичем не викливає жодного сумніву. В.Татищеву не було жодної потреби ідеалізувати і приписувати величезні заслуги галицько-волинському князеві Романові Мстиславичу при цьому явно принижуючи володимиро-суздальського князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо. Татищеви вели свій рід від смоленських князів (проти предка яких Рюрика Ростиславича боровся Роман) і служили кілька століть московській династії (яка походила від Всеволода Велике Гніздо). Навіть якщо погодитися з версією можливої пропаганди ідей самого істрика, то для такого “героя” ідеально підходив котрийсь з князів смоленської династії, наприклад Мстислав Удатний.