Опубліковано у: Перемишль і Перемиська земля протягом віків. - Вип.3.Інституції / Наукове товариство ім.Шевченка у Польщі; Інститут українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України. Під редакцією С.За броварного. - Львів, 2003. - С.39-50

Поява бл.1086 р. у Перемишлi, Звенигородi та Теребовлi синiв князя-iзгоя Ростислава Володимировича, який на короткий час здобув далеке Тмутараканське князiвство, виглядає фантастичною, якщо не аналiзувати всiх причин створення чи, може, вiдродження Перемишльського князiвства. Ростиславичi не мали жодних видимих зв'язкiв з далекими захiдними землями. Їх дiд Володимир, старший син Ярослава Мудрого та шведської принцеси Iндiгерди, був новгородським князем. Його рання смерть за життя батька поставила сина Ростислава та внукiв у ряди iзгоїв. Єдиним фактором, який мiг сприяти Рюриковi та його братам в утриманнi їх князiвств, було те, що їх мати Ленка (Iлона) була дочкою угорського короля Бели I, сестрою королiв Ласло I та Гейзи I i тiткою короля Калмана Книжника (1). Але цього було надто мало, тим бiльше з огляду на полiтичнi симпатiї наступникiв Бели I. Тим не менше, князi-iзгої вистояли перед натиском волинського князя Ярополка Iзяславича, до якого ранiше належали їх територiї, закрiпили за собою захопленi землi пiсля снему у Любечi (1097 р.), дали вiдсiч пiсля ослiплення Василька Теребовельського, нарештi розгромили великого київського князя у битвi на Рожни полi (квiтень 1099 р.) i угорського короля пiд Перемишлем (початок червня 1099 р.) (2). Вистоявши у 1122-1125 рр. у конфронтацiї з польськими князями (3), Перемишльське князiвство залишилося державним утворенням - удiльним князiвством у складi Галицької землi, в якому перiодично правили окремi князi: Ростислав Володаревич (1124-1128), Володимирко Володаревич (1128 - бл.1141, до перенесення столицi землi у Галич), Володимир Ярославич (1187), Святослав Iгоревич (1209-1211, з перервами), герцог Андрiй (1225-1226), Лев Данилович (бл.1240-1269) (4). Таким воно залишалося аж до включення до складу Польського королiвства, причому пiсля перетворення Руського королiвства у Руське воєводство князiвство зберегло статус окремої землi. Вiд цiєї землi була окремо видiлена Сяноцька земля, яка першою була анексована королем Казимiром III бл. 1343-1344 рр. Очевидно, що у тi перiоди, коли у Перемишлi не було окремого князя, територiя князiвства управлялася намiсниками, одним з яких був у часи Болеслава-Юрiя Тройденовича вiдомий боярин Дмитро Дедько.