Миколаїв. Львівська область

Результати по Україні
1. Янукович В. Ф. 35.32% 8 686 751
2. Тимошенко Ю. В. 25.05% 6 159 829
3. Тігіпко С. Л. 13.06% 3 211 257
4. Яценюк А. П. 6.96% 1 711 749
5. Ющенко В. А. 5.45% 1 341 539
6. Симоненко П. М. 3.55% 872 908
7. Литвин В. М. 2.35% 578 886
8. Тягнибок О. Я. 1.43% 352 282
9. Гриценко А. С. 1.20% 296 413

По Львівській області
1. Тимошенко Ю.В. 34.70% 1 475 115
2. Ющенко В.А. 30,76% 453880
3. Яценюк А.П. 11,04% 162885
4. Янукович В.Ф. 5,67% 83746
5. Тягнибок О.Я. 5,35% 79011
6. Тігіпко С.Л. 4,77% 70455
7. Гриценко А.С. 2,05% 30275
8. Литвин В.М. 0,74% 11028
9. Симоненко П.М. 0,67% 9983

Миколаївський район
1. Тимошенко Ю.В. 41,0% 16 337
2. Ющенко В.А. 29, 6% 11 789
3. Яценюк А.П. 11,9% 4 741
4. Янукович В.Ф. 3,9% 1 556
5. Тягнибок О.Я. 3,7% 1479
6. Тігіпко С.Л. 2,7% 1102
7. Гриценко А.С. 1,4% 564
8. Литвин В.М. 0,5% 211
9. Симоненко П.М. 0,4% 167
718 виборців не підтримали жодного кандидата. Ще кілька сотень бюлетенів визнані недійсними.

!!! Завантажити результати голосувань по дільницях Миколаївського району...

Побіжний аналіз результатів цікавий декількома моментами. Перше те, що 45% виборців України проголосували не за фіналістів виборів. У Львівській області та нашому районі результат ще більший ( відповідно 60% і 55%). І це добре, бо майбутній Президент України, хто б ним не став, буде знати, що більшість галичан мають дещо інші погляди на майбутнє нашої країни. Доведеться це враховувати. Результати виборів опосередковано говорять про те, що в майбутній Верховній раді, скоріш за все, з’являться нові політичні сили ( «Сильна Україна» Тігіпка, «Фронт змін» Яценюка, «Свобода» Тягнибока» та «Громадянська позиція» Гриценка). Та це буде залежати від багатьох чинників, зокрема і від результатів травневих місцевих виборів. Так чи інакше, третина виборців декларувала бажання змін у політичній еліті. Чи буде це бажання почуте і реалізоване?

Повчальним моментом стало і 4 місце Януковича в районі, якому поступився навіть популярний на наших теренах Тягнибок. Можна говорити багато, та результат перед нами.
Цікавою є ситуація перед другим туром. Чи зуміє Юлія Тимошенко отримати додаткові голоси. Адже потрібно їх не менше 3-х мільйонів. Далеко не усі прихильники Тігіпка, Яценюка, Ющенка, Литвина, Тягнибока і Гриценка готові це зробити (важко розраховувати і на голоси прихильників комуністів). Навіть, якщо будуть такі заклики лідерів. Багато залежатиме від домовленостей.
А ми поки що хочемо нагадати дещо про деякі програмні моменти, які, можливо, допоможуть зробити правильний вибір, незалежно від особистих симпатій та антипатій. Адже йдеться про наше спільне майбутнє.
І хоч ні в Януковича, ні в Тимошенко жодної ідеології не простежується (обидва дотримуються принципу Муссоліні: «Наша програма проста – ми хочемо правити...» «Тільки ідіоти та мерці не змінюють своїх переконань, а ми розумні люди і ми їх змінюємо»), та все ж є деякі речі, які варто знати.

Вислови Януковича щодо «дружби братніх народів» і «другої державної мови» («подвійне громадянство» нині взагалі зникло з його риторики) є не більш як фігурою мовлення. Він тихенько додає після цих гучних слів, що конституційну норму про єдину державну мову потрібно змінювати конституційною більшістю. Сподіваємось, що такої Партія Регіонів не матиме у ВР ніколи. У всякому разі, в найближчому майбутньому. Та все ж цей рядок вважаю абсолютно неприйнятним. Зайве пояснювати, чому.
Після першого туру Януковичу пояснили, що такий потрібний йому для перемоги в другому турі електорат Сергія Тігіпка є здебільшого молодим, освіченим і проєвропейськи налаштованим – і він притьмом почав через слово вживати слова «європейський» і «Європа»: «Я поведу Україну європейським шляхом. Але ми прийдемо в Європу не злиденною, а сильною, незалежною країною, де панують європейські стандарти життя людей».
Віктор Федорович завів мову про укладення нових газових контрактів з Росією на вигідніших для України – відповідно, на невигідніших для Росії – умовах. Адже боротися потрібно не лише за електорат Тігіпка, у більшості своїй лояльний до Росії, а й за виборців Яценюка та Ющенка, локалізованих у Західній Україні. Не зайве нагадати, що в програмі кандидата записано про відмову від системи обов'язкового зовнішнього оцінювання для вступу до вищих навчальних закладів (для мене, наприклад, цей пункт абсолютно неприйнятний, бо мільйонам розумних, але бідних дітей закриває шлях до вищої освіти). До речі, вчора Верховна Рада не проголосувала за законодавче закріплення зовнішнього тестування. Не вистарчило 23 голосів.

Юлія Володимирівна також розумна людина – і з легкістю змінює переконання. Яскраве підтвердження – неймовірно звивиста еволюція її поглядів щодо відносин з Росією та НАТО. Тут сам геополітичний чорт ногу зломить. То вона вимагала мало не розбомбити Кремль, то клялася у вічній дружбі з «великим братом» незгірш за Януковича 2004 року. То підписувала «листа трьох» до НАТО з проханням нарешті прийняти Україну в Альянс, то говорила про «всенародний референдум», наслідки якого сьогодні неважко передбачити. Сьогодні Юлія Володимирівна готова підхопити з рук Віктора Андрійовича знамено Голодомору і «героїв УПА». Чи на словах чи насправді? Їй теж електорат Яценюка, Ющенка, Тягнибока та Гриценка дуже потрібен. Та все ж рядків програми, які абсолютно неприйнятні для мене, у неї нема.

Звичайно, в програмах обох кандидатів є чимало дуже привабливих запевнень. Проте їхнє втілення – ще одна проблема, і не мала. Навіть про оті відкриті списки поки що тільки говорять, а на практиці виходить зовсім інакше. Не вірю і в судову реформу, в дієву боротьбу з корупцією. Так чи інакше голосувати потрібно, бо відмінити вибори абсолютно неможливо. Тому не буде відповідей на наші запитання. Кожен вирішуватиме для себе особисто. Вибиратимемо з того, що є. І сподіватимемось, що наші претенденти не такі вже самогубці. Бо раптом перед наступними виборами електорат згадає, що ж було обіцяно, і проаналізує, що з того зроблено?

Ярослав Муха (Громада)