«Державні діти» - це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають в інтернатних закладах та знаходяться під опікою держави. На обліку в службі у справах дітей райдержадміністрації перебуває 80 дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з них – 57 дітей знаходяться під опікою родичів, 5 – влаштовано в дитячий будинок сімейного типу у Верині, 6 – у прийомних сім’ях. Але, на жаль, 12 дітей перебувають під державною опікою в інтернатних закладах, тому їх часто називають «державними дітьми». Можна сказати, що держава дійсно піклується про них: одягає, годує, вчить. Та чи можна це хоч трохи порівняти з вихованням у родині… Аксіомою є те, що найкращий інтернатний заклад є гіршим за сім’ю. Але взяти дитину до себе в сім’ю – не проста справа. Часто чуєш від пересічних громадян, що «тим дітям-сиротам і так багато грошей держава платить». Дійсно, державна допомога таким дітям становить щомісячно два прожиткових мінімуми відповідно до віку дитини, а якщо це прийомна сім’я, то одному із прийомних батьків передбачене грошове забезпечення у розмірі 35 % державної соціальної допомоги на кожну прийомну дитину. Але ніякі гроші не замінять дітям сім’ю. У нас в районі уже створено і успішно функціонують дитячий будинок сімейного типу та дві прийомні сім’ї, у яких знайшли свою родину десять дітей - сиріт.
Десятирічний досвід функціонування прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу в Україні доводить, що разом із створенням для дитини можливостей зростання в безпечному й сприятливому для розвитку особистості середовищі, сімейні форми виховання краще готують своїх вихованців до самостійного дорослого життя, дають реальні приклади сімейних стосунків, зберігаючи разом із тим шанс на повернення в біологічну родину.
Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Це викликає велику повагу і надію на те, що з часом буде подолане таке жахливе соціальне явище, як дитяче сирітство, безпритульність та бездоглядність.
Ми маємо парадоксальну ситуацію: в той час як велика кількість сімей з різних причин є бездітними і мріють відчути радість материнства і батьківства, зростає кількість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в інтернатних закладах. Дві третини цих дітей мають батьків, яким байдуже до того, де вони і що з ними. Але ці діти не винні в тому, що трапилося в їхньому житті! Багато з них мріють про сім’ю, але не таку, де будуть постійно критикувати, принижувати, карати за найменші провини, де батьки – п’яниці постійно лаються між собою. Адже в таких сім’ях діти почуваються непотрібними, не відчувають емоційного тепла і захисту, а тому нерідко самі тікають від рідних батьків на вулицю. Вони мріють про щасливу сім’ю і сподіваються, що хтось їх полюбить по-справжньому і назве своїм сином чи донькою, а якщо ні, то з часом вини створять свою гарну сім’ю, де буде любов і турбота про кожного.
Прикро, але статистика підтверджує, що діти, за невеликим винятком, повторюють долю свої батьків. Адже для того, щоб створити хорошу і міцну сім’ю, потрібно знати, якою вона має бути, необхідно докладати значних зусиль і працювати над собою задля сімейного блага. А хто навчив цих дітей цьому? Ніхто…
Повернути таких дітей до нормального життя може тільки сім’я. Ці діти потребують батьків – мудрих і чуйних. Такими можете бути Ви, шановний читачу газети «Громада». Адже саме Ви з особливою силою відчуваєте всю трагедію ситуації і маєте добру душу, любов у серці й громадянську позицію. Ці чесноти не дозволять Вам бути байдужими до долі дітей. Якщо Ви маєте бажання Вашою любов’ю відігріти дитячі душі і повернути їм віру в людей і в добро, звертайтеся до Миколаївського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою м.Миколаїв, пл.Ринок, 14, тел. 51-520, 50-981 або в службу у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації за тел. 51-318, 53-203.
З повагою, директор Миколаївського РЦСССДМ Ірина Бова