Нарікаючи, мовляв, скрутно живеться деяким структурам, організаціям (бюджетним і приватним), ми чомусь начисто забули про ще одних своїх «сусідів», які замешкали у гігантському замку Скарбека в Закладі. У старій панській будівлі зі стелею, що сягає чотирьох метрів, у пребудованих залах для бенкетів та кімнатах для челяді за заґратованими вікнами живуть душевнохворі громадяни.
Та досі, за уже вкоріненою звичкою, багато з діагнозів, які ставлять людям з вадами психіки, означають, що до цих осіб припиняють ставитися як до особистостей з усіма належними їм правами. Тих людей «немає», як немає реальної долі, трагедії. Відповідно, немає і проблем. Скарг від мешканців таких закладів, по суті, ніхто ніколи не озвучує.
Але вони такі ж самі люди, лише живуть своїм особливим життям. Там наші співгромадяни також працюють (адже лікарня дає роботу чи не половині селища) - в тяжких, а часом і небезпечних умовах.
Зараз у психлікарні перебуває 487 хворих. Для четвертини пацієнтів цей заклад став рідним домом. Дах над головою є, годують, ліжко є. А куди податися на волі? Ці люди часто не мають родичів, втратили документи, що засвідчують їхню особу.
...Головний лікар психіатричної лікарні Сергій Гейшев пропонує пройтися лікарнею, щоб наочно продемонструвати, як відбивається недостатнє фінансування на самій будівлі, яка з роками руйнується. Штукатурка відпадає великими шматками, стіни, покриті цвіллю, просто гниють. Одним словом, бюджетна організація.
Ми в лівому крилі. Замки на всіх дверях персонал відкриває спеціальним ключем. Дозволили заглянути у чоловіче відділення. Місце пропахле сечею та хлоркою. Похмуро, сиро, затхло. Натомість, уже поверхом вище, в відділенні, де лікуються жінки, затишніше. Тут зроблено ремонт. Коридорами снують пацієнтки. Дехто підходить до лікаря, дякує, проситься додому. «Ось так ще до жовтня виглядатиме і чоловіче відділення, - обіцяє Сергій Олександрович. - Відремонтуємо і сходову клітку. Але із тих грошей, які виділять цього року на функціонування лікарні, більша частина піде на реконструкцію котельні».
Побували і в правому крилі замку. Тут охайно, чисто. В закладі діє кабінет арттерапії, щоб пацієнти змогли себе реалізувати творчо. Пан Сергій пропонує оглянути Арт-галерею "У Скарбека", де розмістили витвори пацієнтів. До речі, самі автори часто заходять сюди подивитися, чи висять їхні малюнки; для них це дуже важливо.
Працівники закладу створили реабілітаційний театр мініатюр «Госпітальєри», до якого залучають і пацієнтів. Вже встигли поставити кілька вистав. Також в лікарні діє "Історико-краєзнавчий музей "Заклад", в якому зібрано цілу експозицію, присвячену графові-фундатору Станіславу Скарбеку. Хоч якийсь затишок для своїх пацієнтів стараються створити самі ж медики: приносять книжки, вазонки, образи, рушники, пильнують і будівлю, і парк навколо неї.
Відвідали ми і фігуру Матері Божої, до якої люблять прогулюватися пацієнти. До неї тепер веде доріжка, плитку на яку виготовляють самі ж хворі на трудовій терапії. Головний лікар розповідає, що хотів би спорудити на території ще й спортивний майданчик для реабілітації психічнохворих.
У самому ж приміщенні, окрім ремонтів, поновлюють душові - тепер пацієнти можуть нормально помитися. Планують опорядкувати і туалети. «Коли прийшов на роботу, із шести пралок працювала одна, зараз функціонують всі шість, - розповідає Гейшев. - Але бракує постільної білизни, дехто з пацієнтів не має навіть одягу, змінної спідньої білизни».
Та чомусь численні районові меценати не поспішають допомагати. Не допомагає і місцева влада, адже лікарня підпорядкована «облздороввідділу» і фінансується з обласного бюджету. Та говорить пан Гейшев, що вдячний голові райради часом за добре слово і моральну підтримку.
...Насправді, зробити крок за двері замку-лікарні може кожен з нас, особливо як пацієнт... Але цей крок можна зробити й просто - не з жалю і співчуття - з елементарної уваги до наших ближніх.
Ірина Леськів