Двадцять літ малеча добігала по дощах і снігах до Новороздільських, а згодом до Тужанівської шкіл, поки, нарешті, стали їх підвозити автобусом. Те ж було і з медичним обслуговуванням - люди з навколишніх сіл (хворі!) добиралися до Новороздільської і Ходорівської лікарень, де, відверто кажучи, їм були не завжди раді...
Та ось настав інший час — вільний, самостійний, час повного безгрошів'я. Колгосп зник, сільрада бідна.. Та випадково зайшла на подвір'я за сільським костелом, про який подбали поляки. І ця споруда, колись розтрощена і закинута, стала тепер гордістю села! І я радію разом зі своїми учнями, нині дідусями й бабусями, яким казала колись, виводячи на екскурсію до того остова: «Бачите, діти, цю колись вражаючу, а нині знищену красу? Може, мене невдовзі не стане, а ви доживете до іншого часу, побачите її, зараз знівечену, - відродженою!» І учні раділи, і писали твори про те, якою буде колись ця церква..
Попрямувала я до колишньої амбулаторії виміряти тиск і напитись води. Колись у цьому довгому старовинному домі з одної сторони були розташовані дві кімнатки зі знищеними стінами, підлогами - щось на зразок медпункту без вивіски та без жодних умов існування. Якщо сюди заходили селяни за першою допомогою, вона надавалася на ентузіазмі фельдшера Раїси Гвоздюк та красуні-медсестри Іванни Осєчко. Про цих людей слід писати повість. Раїсу Анатоліївну вважали сільським професором, та й Іванна Іванівни.
...Коли я наблизилась до дверей, остовпіла від здивування: до них — красивих і сучасних, вели гарно викладені плиткою сходини. На порозі мене зустріла усміхнена і привітна дівчина. Це була Наталія Шпелик. Головний лікар амбулаторії Наталія Стеців , колишній лікар-терапевт Новороздільської лікарні, прийняла мене привітно і повела на маленьку екскурсію кабінетами, представляючи медичних працівників. Тут є акушер, фізіотерапевтична медсестра, санітарки і водій. Я ішла блискучими кабінетами за Наталією Павлівною, забувши про свою спрагу. Кабінети сяють новизною, чистотою, умебльовані, обладнані.
Вийшла з цього світлого приміщення трохи розгубленою. Хіба за «радянщини» не могли знайти грошей для села, в якому колгосп звався «мільйонером» ? Не запитала лише одного: державна це установа чи приватна? Та пропри все - слава людям, які дбають про людей!
Хочеться додати: якщо лікування буде платним, то вищі установи повинні подумати, щоби процедури не коштували дорожче за буряк на борщ, бо голодній людині навряд чи допоможе прогрівання шлунку...
Цікаво знати: кожен мріє про свій власний райський куточок на землі. Таким мініатюрним раєм, цілком може стати ваш власний будинок. Ми хочемо вам запропонувати озеленение и благоустройство вашої ділянки за вигідною ціною...
Коментар буде виправлений або видалений, якщо:
Якщо Вам здається, що ці Правила занадто суворі і / або жорстокі - утримайтеся від написання коментарів на цьому ресурсі.
!!! Коментарі незареєстрованих користувачів проходять модерацію перед публікацією. Тому рекомендуємо зареєструватись або увійти через соціальні мережі