Миколаїв. Львівська область

Село Поляна входить до Красівської сільської Ради. Знаходиться Поляна у мальовничій долині між двома хребтами, схили яких звернені на південь і північ. Село розташоване від шосейної дороги Львів — Стрий за 7 км і за 14 км від залізничної станції Миколаїв-Дністровський.

Час заснування села невідомий. Збереглась церква 1770 р. і цвинтар з старими могилами, де є цікаві пам'ятки дем'янської скульптури.
У селі є неповна середня школа, клуб, медпункт, магазин, бібліотека.

Поляна серед лісистих гір

У мальовничій лісистій місцевості між двома хребтами, схили яких звернені до півдня і півночі, в широкій долині довжиною 7 кілометрів розкинулось село Поляна, що належить до Красівської сільської ради. Місцевість села горбиста, ґрунти глинисті, трапля­ються чорноземи. Відда­леність від центру села до шосейної дороги — 7, до Миколаєва — 14 кіло­метрів.
На основі переказів ста­рожилів та беручи до ува­ги місцеві пам’ятки (цер­ква 1770 р., кладовище), заснування села можна віднести до 1450-1500 рр. Народні перекази розпо­відають, що десь у XIV ст., рятуючись від татар і турків, жителі села Грімна втекли в ліси за Красів. Ліси приваблювали їх своєю непрохідністю і широкими ярами та бал­ками. Облюбувавши собі місце і побачивши, що тут сприятливі природні умови для рільництва і тваринництва, люди поча­ли вирубувати ліс і роз­будовувати село.
У давні часи в цьому по­селенні знаходилось дрібне підприємство, що виго­товляло скло (гута), з південної сторони села тягнулася дорога — гос­тинець (її назва збереглась досі), якою місцеві жи­телі на дерев'яних возах волами возили вугілля, скло, бондарні вироби до Дністру і там продавали купцям.
Поляна складається з ху­торів Гостинець, Гірники, Олійники, Гайдуки, Шутарівка. Колись до села на­лежали ще два хутори - Гута і Мідяки, які з ча­сом було знищено. На Гуті займалися виготовлен­ням скла. За переказами місцевих жителів, Мідяки засновані в 1765-1775 рр. Там проживали українці , поляки, євреї.
До 1848 р. с. Поляна на­лежала поміщикам. Збе­реглося прізвище графа - Лось і його управителя - Йоган Бездік (помер у 1843 р., про що свідчить надгробок на кладовищі).
Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. землі Полянського фільварку нале­жали графу Турусевичу, а згодом перейшли до ос­танньої дідички (сестра жінки Турусевича) Євеліни Становської. Поміщи­ки жили в Бродках , а їхні управителі — в Поляні (Люфт, Маркевич, ос­танній до 1930р. — Фрідліндер). Польському фільварку належало понад 240 га орної землі. Близь­ко 25 га землі володіла Церква, Поміщикам на­лежала каменоломня, звідси кінно возили камінь у Львів на будівництво споруд і пам'ятників. До речі, саме з полянського каменю збудовано Львівський оперний театр.

До 1848 р. полянці відробляли панщину, яка становила 4-5 днів на тиждень. Після скасування панщини селяни пра­цювали на фільваркових землях, бо за польських часів були малоземельні або безземельні. Жили в курних хатах, діти спали на прічах (збиті дошки біля печі). Щоб стягнути із селян злиденний зароб­іток, поміщики будували корчми: одну зведено близько 1840 р., іншу - в 1870 р.
Була тут і школа. Це звичайна стара хата з ма­ленькими вікнами, без підлоги, покрита соломою. Стояла біля церкви. Гра­моти навчав дяк. Нізащо пани не хотіли будувати школи. Вміти так-сяк на­писати своє прізвище - оце й уся селянська на­ука. Однак часи мінялися. Після тривалих клопотань біля 1890 року селянам вдалося звести нову почат­кову школу. Будувала гро­мада, лише шосту части­ну коштів дав дідич. Усі науки викладав один учи­тель. Більшість сімей була багатодітна і виховували по 9 і більше дітей. Але їхні діти в школі навча­лися рідко.

Після Першої світової війни діяло в Поляні то­вариство «Просвіта». В 1937 р. за кошти, зібрані громадою, було побудова­но читальню. До лікаря потрібно було звертатися у Щирець або Миколаїв, один візит коштував 50-30 злотих.
Із приходом радянської влади було «обрано» тим­часовий виконавчий ком­ітет, який очолив Данило Петрів, а пізніше Федір Антоняк. Школу було пе­ретворено в семирічку, всіх дітей шкільного віку залучено до навчання, дія­ла і вечірня школа для до­рослих, відкрито клуб, бібліотеку. В 1961 р. збу­довано нову велику шко­лу.
Нині випускники Полянської школи гідно и достойно представляють інтереси не тільки Поля­ни, але й області. Так, се­ред випускників цієї шко­ли є лікарі, професори та підприємці. До речі, бла­женної пам'яті високоосвячений Митрополит Львівський і Сокальський Андрій Горак теж був ви­пускником Полянської школи. Щороку на Вели­кодні свята майже до самої смерті він при­їжджав у Поляну, відвіду­вав могили своїх батьків, бував на святкових Літур­гіях у церкві святого Івана Золотоустого.

Нині у селі є Народ­ний Дім, сучасний ФАП, магазин, база відпочинку.
Є капличка Матері Божої в центрі села, а та­кож на Гуті, де щороку на свято Петра і Павла парох отець Іван Надольський відправляє Бо­гослужіння за участі гро­мади села. Нещодавно було повністю відреставровано церкву. По­фарбовано ззовні, оновле­но купол, зроблено сучас­ний навіс над вхідними дверима, упорядковано церковне подвір'я, при­брано і обгороджено цвинтар. Голова церковно­го комітету М.Фуртак організовує громаду на різні роботи при церкві (прибирати, обкошувати і т.д.)

У 2008 році до Поляни підведено газопровід. Те­пер селяни активно проводять підведен­ня газу до своїх осель. А ще тут готується спо­рудження лиж­ної траси з підйомником.
Поляна сла­виться на всю округу багати­ми лісами, де також ростуть ягоди і гриби. А ще - водой­мами. На Гуті і в Бобрівках є озера. До речі, в селі дуже добра джерель­на вода, екологічно чисте по­вітря. Тож не­дарма село вва­жається зеленою курорт­ною зоною. Та й люди тут хороші, хазяйновиті і гос­тинні. Мабуть, через це нині сюди з'їжджаються художники, архітектори, банкіри, лікарі зі Львова. Оче­видно, щоб заховатись від міської суєти.