Черниця — село стародавнє. Із топоніміки назви села можна здогадуватися, що колись тут був монастир, проте жодної письмової згадки про це не знайдено. Старожили розповідають, що у церковних актах зберігається давня печатка громади Черниці. На ній зображено селянина у довгій сорочці, підперезаній ремінцем. У руках в нього сокира, а поруч розміщене дерево.
Історія села від XVII століття нерозривно пов'язана з історією місцевої церкви святих Косми і Дем'яна.
У 1911 році жителі села хотіли її розібрати, але проти такого рішення заперечив австрійський уряд, який вказував, що церква має архітектурну цінність. А у 1920 році одним із власників Черниці був польський магнат Подлевський, який власне і розбудував двір, що пізніше став основою для сільськогосподарсько школи. У давні часи при дворі був замок з оборонною вежею та валами, ще і досі верхня частина села має назви на «завалі» та на «Башті».
У 1694 році через село зі Львова пролягав маршрут татарського загону, по дорозі він «рабував населення».
Після смерті Подлевського маєток купив інженер Вітольд Стефанус. Саме він надав для будівництва нової церкви грунт. У селі Пісочна він збудував біля залізничної станції фабрику «забавок» — нинішній склозавод. У 1930 році польський уряд відкупив у інженера Стефануса двір у Черниці з будинками та парком, полем (майже 170 гектарів) і заснував там «рільничу» школу, статус якої прирівнювався до вищого навчального закладу. Школа була призначена виключно для українців. Її відкриття давно домагалися українські посли у польському сеймі. Навчання у цьому закладі вели кваліфіковані інженери, агрономи.
В селі з 1926 року і до самої смерті жив генерал Мирон Тарнавський, комендант УГА (6.07.1919 р.— 1.11.1919 р.).
Немалі збитки селу принесла друга світова війна. У 1944 році лінія фронту проходила по Дністру біля Роздолу. Тут окопалося чисельне угрупування німців. При відступі фашисти бомбили села, грабували населення. Більше десятка жителів було вбито. Зазнала шкоди і церква, і «рільнича школа».
Повоєнні часи характеризувалися і зміною жителів села. У 1946—1947 роках до Польщі виїхали поляки, а натомість у Черницю прибули українці із Ярослава та Перемишля. Нелегкою була доля і сільськогосподарського технікуму, який відновив свою роботу на початку 50-х років. Свого часу за ним було закріплено 176 гектарів сільськогосподарських угідь. У 60-х роках у підсобному господарстві технікуму утримувалось 120 голів великої рогатої худоби, 12—20 свиноматок, 4 пари коней для обробітку ґрунту. Все підсобне господарство технікуму обслуговували 35 робітників. Вони працювали і у збудованій тут теплиці. Ось уже протягом десятка років будівлі сільськогосподарського технікуму руйнуються, занепадають.
Церква традиційно оточена піддашшям, має гарні різьблені вхідні двері. Найбільш привабливим елементом святині, безперечно, є зовнішній балкон-проповідниця, накритий півкруглим дахом. Виглядає оригінально і незвично, адже таку деталь на стіні церкви рідко зустрінеш. Парафіяни вирішили зовні храм повністю "модернізувати". Можливо, прикладом стала церква у сусідньому с.Пісочна, з верху до низу закрита пластиком. У Черниці стіни восьмерика бані, схоже, покрили кольоровим профнастилом, а вікна замінили на пластикові.
Виглядає жахливо, якщо уявити, що святиню відремонтують у такому стилі. Мені, вважаю, пощастило побачити хоч половину будівлі дерев`яною, адже з часом природний матеріал заховають під штучним. Навколо церкви велике подвір`я, немає цвинтару і високих дерев навколо, тому дуже зручно фіксувати будівлю з усіх сторін. Загалом тільки балкон-проповідниця виділяє храм від подібних до нього.
Частково використані матеріали з сайту - "ДЕРЕВ`ЯНІ ЦЕРКВИ ЛЬВІВЩИНИ"
На сайті
ВКонтакті