Назва села, ймовірно, походить від Друга Вежа (Дроговеж, Дроговиж). Так поселення називалось вже в 1356 р., коли ним володів боярин Волчко, котрий перейшов на сторону польського короля Казиміра. На схилах Стружної горн є потужні укріплення давньоруського городища яке, ймовірно, було містом, розореним монголами. Це місто, напевно, було адміністративним центром регіону після розорення Стільська. На самій Стружній (Сторожовій) горі збереглись вали замку більш пізнього часу. Відомо, що старостинський замок перебудовувався і руйнувався багато разів. Останній раз його відбудував М.Коптський в 1614 р. Можна стверджувати, що перша вежа стояла тут ще в домонгольський час, а друга з'явилася задовго до Волчка з Дроговижа, котрий був одним з найбільших галицьких бояр. В часи Галицько-Волинського королівства (XIII-XIV ст.) Дроговиж був центром королівщини — староства.
З початку XV ст. стрийський староста Закліка Тарло з Щекаровиць (1465—1466 рр.) тримав тут пограничний замок на границях Жидачівського князівства, після ліквідації якого тут лишилася митниця. Наступники 3.Тарла були державцями Дроговижа: його син Андрій, підстолій львівський (1472 — 1508 рр.) другий син Станіслав, охмістр королеви (1508 по 1515 рр.) Павло Тарло, син Станіслава, львівський войський (по 1515—1553 рр.), Микола Тарло, племінник Павла, сандомирський хорунжий і королівський секретар, засновник Миколаєва (1553—1571 рр.), його дружина Ядвіга з Жмігроду Тарлова і її зять Ю.Мнішек (1571 - 1607 рр.), далі староством правили королівські підстарости, найколоритнішою фігурою з них був Микола Контський (1613 - 1615 рр.).
З 1618 р. староство вже не здавалось ні в аренду, ні в держання. Старостами були познанський воєвода Ян Остророг (1618-1622 рр.), його син Остророг Микола, коронний підчаший, один з регіментарів польського війська, розбитого під Пилявцями («латина»), (1622-1651 рр.), син попереднього Микола (1651 - 1659 рр.), наступний син Андрій (1659 р. - після 1665 р.) - гусарський полковник і роздільський дідич М.Ф.Ржевуський (бл. 1670 - 1687 рр.), його син гетьман великий коронний Станіслав Матеуш (1687-1728 рр.), племінник гетьмана подільський воєвода Михайло Йозеф Миколай Ржевуський (1728-1769 рр.) та син гетьмана Вацлав Ржевуський (1769-1772 рр.). Тарли жили постіймо в Дроговижі, старости ж, будучи значними політичними діячами, лиш користалися доходами і бували тут дуже рідко, фактично довіряючи управління підстаростам.
Серед них був служебник Остророгів Федір Чижинський, батько Степана Чижинського, знаного російського дипломата і культурного діяча. В Дроговижі була тюрма і стояла шибениця. Тут наказували за вироками старостинського суду. В 1772р. староство було включене в склад державних володінь і в 1820 р. продане графу С.Скарбеку. Старостинська адміністрація (тепер виключно державні чиновники, одним з яких був Ю.Шнайдер, батько У.Кравченко) перемістилися в Миколаїв, далі називаючись дроговизькою. В селі лишилась лиш тюрма — холодна, яка була тут до кінця XIX ст.
Село зазнало спустошень від татар в 1498, 1512, 1620, 1648 рр. Але як адміністративний центр воно легко діставало звільнення від податків і швидко відбудовувалось. Як обслуга двору тут були ремісники, існувала броварня та винокурня, з кінця XVIII ст. в рахунок повинностей і на продаж ткалось багато полотна. Була поставлена вапняна піч, з початку XIX ст. працював державний кінний завод, котрий поставляв коней для армії. В 1910 р. був збудований спиртзавод, котрий початково був біля Закладу.
В 1790 р. в селі було 109 дворів, де проживало 582 чол.
На сайті
ВКонтакті