Це село розташоване за 25 км на схід від Миколаєва. Давня його назва Ляшки Горішні. Засноване воно у часи давньоруського Галицького князівства і заселене полоненими поляками. У тих, колись вкритих лісами, окраїнах князівства оселювали не тільки ляхів-поляків, але й вихідців з інших племен та місцевості. На це вказують назви сусідніх сіл — Бринці (давніше Бранці, від давнього руського «бранці», що означало полонені), Дроховичі (від назви вихідців з польського племені дреговичів), Берездівці (очевидно, від вихідців з Берестя-Треста), Ятвяги, нині Прибілля (від литовського племені ятвягів).
У лісових околицях Горішнього водились у давнину зубри, про що свідчить назва річки Зубрець. Існувало тут і село з такою назвою.
Перші письмові відомості про Горішнє датуються 1463 роком Додатковий реєстр 1515 року згадує, що село Ляшки належала родині Тарлів, майбутніх засновників.
У Ляшках існував укріплений замок Тарлів під назвою «Киселів», який був знищений під час татарських нападів та 1620-х роках.
У 1631 році селяни Ляшок разом із селянами Станківців, Хородківців та містечка Соколівки (два останні — у Жидачівському районі) напали на маєток З.Калиновської в Берездівцях, знищили млин, побили управителя.
Після приходу на наші землі козацьких військ Богдана Хмельницького восени 1648 року ляшківські селяни посилили боротьбу з гнобителями. Вночі 7 грудня 1648 року вони взяли участь у нападі на поміщицький двір у Бориничах.
Під час переходів і постоїв військ у 1648 році село було зруйноване і спалене.
У 1820 році в Ляшках Горішніх нараховувалося 80 господарств. До складу Ляшок Горішніх входили ще й Ляшки Середні.
У 1896 році населення в Горішньому виросло до 900 чоловік, а в Ляшках Долішніх — до 483 чоловік.
Перед початком першої світової війни населення Ляшок Горішніх та Долішніх становило 3 тисячі 125 чоловік. Більше половини з них були католиками, що стало наслідком полонізації. Про полонізацію свідчать й такі цифри: в 1866 році в Горішньому було лише вісім католиків, у 1880-му, за офіційними даними, католиками було вже десять процентів населення.
У Горішньому була на той час двокласна школа. У Ляшках Горішніх та Долішніх було товариство «Братство тверезості».
У 1920 році відновила свою роботу сільська читальня.
З жовтня 1930 року в Горішньому проходила горезвісна «пацифікація». Через село пройшов полк львівських уланів, які чинили обшуки та різні шкоди. Більшість населення встигла втекти в ліс, і переховувалась там доти, поки військо не покинуло село.
У 1934 році в Горішньому нараховувалося 222 господарства. Українське населення в селі становило 68 процентів. Крім читальні, тут існувала споживча кооперація «Єдність», спортивне товариство «Сокіл», хор. У 1936 році в селі вже працювала чотирикласна школа. Продовжувало існувати «Братство тверезості». Перед початком другої світової війни сільська бібліотека, закуплена за кошти селян, мала понад триста книг.
У роки війни німецькі окупанти вивезли багатьох жителів обох сіл на примусові роботи до Німеччини.
Улітку 1944 року села були визволені від ворога.
На сайті
ВКонтакті