Село Рудники віддалене від районного центру на 16 км. Добре налагоджений транспортний зв'язок з допомогою автобусів та залізниці, що проходить біля східної границі села. Через село проходить автострада Львів—Дрогобич. Границею села на заході є р. Нежухівка. Через середину села протікає річка Бредниця. На півночі село межує з с. Устя, а на сході з с. Пісочна. Місцевість має рівнинний характер, тільки на заході зустрічаються обриви, які закінчуються рівниною.
На півдні села розташований ліс, що зветься Селищі. В північній частині села знаходяться рибні стави, викопані на місці колишнього лісу.
Село Рудники належить до старовинних поселень. Про це свідчать знайдені в землі кам'яні сокири. Ці первісні знаряддя праці добре відшліфовані, однакової форми ї подібні до тих, що зустрічаються біля Карпат. Крім сокир, знайдено фігурки з кремнію, що мають вигляд людей.
Село Рудники засноване в XVII ст. На теперішній території села в той час були три села: Голодіївка, Селищі, Кирнички. Сьогодні цими назвами називають поля. На території села був монастир, який в кінці XVIII ст. був закритий, а землі передані поміщикові Свіжавському. Цей поміщик з'єднав всі три села в одне і назвав Рудники.
Назву села дав металургійний комплекс, котрий з перервами функціонував з IV ст. до часів входження хорватських земель її кінці X ст. Потім поселення знову відроджувалось в XI—ХII ст. і далі з XVI ст. Комплекс в Рудниках досліджував В. М. Цигилик. Знайдені житла, господарські споруди, 10 горнів по виплавці заліза (VIII—X ст.). В XVII ст.. на території села були три села.
Ще з давніх часів на прилеглих до населеного пункту землях були такі хутори, як: Ріка, Пешкопець, Гостинець.
Під впливом революційних подій, що відбувалися 1848— 1849 рр. в Австро-Угорщині, селяни села Рудники часто виступали проти поміщика Свіжавського. Панщина в селі була скасована в 1848 році. В честь того селяни зібрали всі ручні знаряддя праці, закопали за селом, поставили пам'ятник, який назвали «Пам'ятник свободи».
Після скасування кріпосного права в селі відбулися великі зміни. Поміщиця-вдова, виїжджаючи з села, задумала продати землю. Неписьменні люди, щоб узаконити акт купівлі земель, звернулися до адвоката Полянського. Полянський обдурив селян і закупив усю землю сам.
Під час першої світової війни більша частина села згоріла. В період розпаду Австрійської імперії поміщик виїхав, із села. А наступником став його син Володимир Полянський. Під чаї першої світової війни до села, за переказами старожилів, прийшло військо, до тих пір небачене. Це були січові стрільці. В Рудниках стояв похідний курінь вишколу підстаршин. Стрільці розмістилися на постій в скромних хатах. У лавах УГА було біля 100 жителів з села.
Вшановуючи пам'ять січових стрільців, у 1990 р. в селі було споруджено пам'ятник «Борцям за волю України».
В центрі села, приблизно 100 років тому, збудовано храм св. Михайла Архистрага.
Біля школи з 1965 року стоїть пам'ятник Т.Г.Шевченку, недавно побудували пам'ятник воїнам УГА.
На сайті
ВКонтакті