Лариса Федорів: «Труднощі доляються, коли ти робиш добру справу»

- Ларисо Йосипівно, Ви дружина, мати двох дітей, головний редактор книжкового видавництва, при цьому займаєтесь ак­тивною громадською і політичною, і навіть письменницькою діяльністю. Як вам вдається викону­вати стільки речей, чи не заважкий це тягар для жіночих плечей?

- Головне правило мого життя — ніколи не скигли­ти, не нарікати на долю, долати перешкоди та зав­жди бачити світло в кінці тунелю. Тому я по життю оптиміст. Навіть коли не все вдається зробити, згадую слова своєї землячки Лесі Українки «Без надії — таки сподіватись». Складається так, що труднощі долаються, коли робиш добру спра­ву. Ясна річ, звертаєшся до людей за допомогою. А вони завжди відгукуються на добрі справи. От спільно й працюється.

- Як успішна реалізова­на жінка Ви, напевно, знаєте, як важко в украї­нських реаліях жінці досягти успіху. Що, на Вашу думку, слід зробити для зміни такої ситуації?

- Гендерна політика — добра справа. Дійсно, ук­раїнській жінці в нашому чоловічому політикумі не­просто. Але такі життєві по­няття, як «досвід, витримка і гарт» не мають статевої приналежності. Думаю, якщо людина володіє оци­ми критеріями, вона може бути лідером, за тобою підуть люди. Так здобу­вається авторитет. І, по­вірте, думку про мене, як про «українську душу партії Віталія Кличка», сприймаю як найвище визнання.

Ви подивіться на списки членів ДВК. Там теж — більшість - жінки. Думаю, незабаром будемо мати й більшу кількість і жінок-депутаток, і жінок-членів уря­ду. Тільки б вони цього за­хотіли! І тоді жоден чоловік їм не стане на заваді. Па­ритетна демократія — запо­рука гармонійного розвит­ку справжнього демокра­тичного суспільства.

- Одна із головних про­блем Вашого округу — безробіття. Яким чином ви докладатиметесь до вирішення цієї проблеми, якщо станете народним депутатом?

- Це проблема з проблем усієї України. Вважаю за найвищу свою мету — сприяти поверненню заро­бітчан додому через ство­рення нових робочих місць в окрузі. У нашому окрузі акцент треба робити на розвиток туристичних мар­шрутів та рекреації. А це вимагає активізації пере­довсім сільськогосподарсь­кого сектора економіки. Адже крім чудових пам'яток історії, таких як музей-заповідник «Золочівський за­мок», ландшафтний парк «Стільське горбогір'я», ком­плекс стародавніх Унівських монастирів Перемишлян-щини, озер із сірководнем Нового Роздолу, мусимо подбати про відповідну інфраструктуру з обслуго­вування численних ту­ристів, які надзвичайно цікавляться західними тере­нами України. І тут без ініціативи громади не обійтися. Ми маємо на­працьовані варіанти, як допомогти, приміром, запо­чаткувати невеликі харчо­переробні підприємства. Доцільно було б відроди­ти народні промисли, Глинянську фабрику килимів.

Ми готові розглядати цікаві пропозиції наших за­кордонних інвесторів, але з однією умовою — аби заро­бітна платня на кожному новоствореному робочому місці відповідала європейським орієнтирам опла­ти праці. Ми виступаємо проти дешевої робочої сили, якою вважають ук­раїнців.

У нашій команді — чудові економісти, зокрема Віктор Пинзеник, голова податко­вого майдану Оксана Про­дай. Це люди, які розроби­ли на загальноукраїнському рівні програму подолання безробіття. 

- У вашій передви­борчій програмі є пункт про надання влади місце­вим громадам, Ви не могли б розповісти про це детальніше?

- Дійсно, я вболіваю за те, аби ті кошти, які заробляє район, залишалися на місцях — йдеться про подат­ки на доходи фізичних осіб, на землю та нерухомість. Ці кошти повинні витрачатись на якісний ремонт доріг, будівництво нових ФАПів, шкіл та дитячих садочків в тому регіоні, де вони зби­раються.

Аби створити стимули для економічного зростання у громаді, ми хочемо впрова­дити нульову ставку на при­буток для новостворених підприємств; для створених на депресивних територіях цей термін становитиме 5 років. Це дозволить поста­вити на ноги бізнес в нашо­му регіоні.

- Завдяки вашому ви­давництву "Червона Ка­лина" українці вже на зорі незалежності змог­ли прочитати заборонені совєцькою владою «Хо­лодний Яр» Горліса-Горського, трилогію Б. Лепкого «Мазепа», вий­шли книги про Степана Бандеру, Євгена Коновальця, Пилипа Орлика, Войнаровського, генера­ла Тарнавського, пол­ковника Болбочана. Що цікавого зараз робить видавництво?

- Передовсім, ми дбаємо про школярів. Адже не сек­рет, що донедавна низка найменувань як українських авторів, так і творів світової літератури просто не вида­валися в Україні, не існува­ло навіть україномовних перекладів деяких зарубіжних авторів. Пишаюся, що започаткована бібліотека «Світ шкільної читанки» вже налічує тридцять томів як творів українських письмен­ників, що вивчаються за програмою школи, так і ук­раїнських перекладів світової класики. Крім того, ми подбали про належне оформлення цих книжок. На обкладинках подаємо повноколірні репродукції творів живопису знаних ху­дожників. Нехай школярі таким чином долучаються і до знайомства з образот­ворчим мистецтвом.

- За підтримки Партії «УДАР Віталія Кличка» за­раз проводиться акція «Подаруй дитині книж­ку!». На Вашу думку, як безпосереднього органі­затора акції у Вашому. регіоні, що потрібно роби­ти для того, аби за допомогою книжки із малень­ких дітей виростали справжні патріоти своєї держави?

- Я брала активну участь у проведенні цієї акції і навіть безпосередньо пе­редавала книжки в дитячий будинок с. Сасів та у дитя­чу лікарню Золочева. При­ємно, що скрізь побачили спеціально облаштовані для книжок полиці. Наші діти дуже допитливі й тому жваво цікавляться літерату­рою. А це значить, що вони не байдужі й мають добрі душі. Зміст кожної книжеч­ки налаштовує дітей на формування у них таких понять, як добро, любов, патріотизм. Вони через книжку вчаться долати труд­нощі, боротися зі злом, відстоювати правду. Це й формує маленьку людину, громадянина, патріота. Зрештою, ніхто в світі не став мудрим без книжки... Мусить бути так, щоб кожен мав поруч себе книжки. Бо ж не випадково говорить народна мудрість про те, що «книжка вчить, як на світі жить».