Карпати - це неймовірна краса! Хто побував там хоч раз, захоче приїхати знову. Чисте повітря, безмежні простори і стрімкі гірські ріки...Казка Мені дуже подобається містечко Яремче!!!

А де ви відпочивали в Карпатах? Що вам сподобалося? Якщо знаєте хороші туристичні бази, готелі, санаторії...Пишіть...Діліться своєми знаннями, враженнями....

На Буковель виїзджаю зимою на лижах кататись, але без ночівлі

http://www.karpaty.info/ua/

Заходьте на цей сайт, багато корисної інформації ( готелі, бази відпочинку, санаторії )

knopka писав(ла):Я неймовірно як люблю Карпати!!! Мені саме більше подобається піші походи. Коли: збирається компанія веселих хлопаків; за спинами наплічники вищі за нас; маршрут, який прокладено далеко від цивілізації, яким ідемо вперше. Карпати неймовірні, неповторні та чарівні. Манять мене постійно. І немає кращих ранків, сходів сонця ніж у наших Карпатах. Всім раджу їх якнайчастіше відвідувати!!

SV-WOLF писав(ла):
Щоб ходити в піші походи треба бути невибагливим до зручностей цивілізації, я би так не зміг

І я б не змогла бути довго без цивілізації.... Мені страшно, коли виключають воду або газ в квартирі.. А що говорити про піші походи з палатками, без особливих зручностей...Там і мобільний зв'язок може бути відсутній, не говорячи про інтернет та телебачення!

knopka писав(ла):
А крім того там можуть ще в палатку залізти рептилії, жучки, павучки. Їх особи слабкої статі люблять особливо

Mr.Franik писав(ла):Тому і ходимо без дівчат. Хоча є одна. Але її рідко беруть. Беруть хіба що в легенькі походи. Де не треба брати круті схили та непрохідні ліси. Так вийти до природи, де річка близько і за пів дня можна дійти до дороги, залізниці чи населеного пункту.
Але коли збираються мої друзяки! То тоді ідемо самі. Сам кайф прокласти маршрут, знаючи, що він важкий і пройти ним. Витримавши всі випробовування. По телебаченню багато показують як люди десь попадають в екстремальні умови. І дивитись то на м'якому диванчику з чашкою чаю це легко, приємно, але не відчуваєш справжності. Як у людських відносинах так і в самому собі. Знаєте є пісня В. Висоцького про те що якщо є друг бери його в гори. Там ти перевіриш чи друг чи ворог він тобі. І саме головне перевіриш чого ти сам на справді вартий. Що ти можеш витримати щоб дійти до цілі. Команда у нас уже перевірена, всі один одного добре знають і знають що чекати один від одного. А от маршрути які ми прокладаємо не завжди нам підкорюються . Останнього разу було дуже-дуже тяжко. Ми з собою завжди беремо мінімум того що нам треба, але і той мінімум у наплічнику дуже важкий. Десь кожен 15-25 кг (в залежності від величини наплічника) несе в себе за спиною. Ми піднімались на не дуже високу гору, по карті вона мала 1300 м над рівнем моря, а з того місця де ми почали сходження і того менше. Схил весь заріс лісом, купа повалених дерев, просто непролазні хащі. До вершини ми піднімались 5,5 год. Видихнулись повністю. А на вершині та по хребту, по якому ми планували пройти, сніг аж по пояс. Пройшли ще трохи, найшли чисту поляну і там вирішили о таборитись. Через те що в нас закінчилась вода прийшлось топити сніг, щоб зварити собі їсти. Але не довго ми гуляли по поляні. Налетів такий вітер та нагнав нам таких хмар з дощем!! Обід доварював під плащпалаткою. Цілий вечір та цілу ніч дощ не вщухав. Палатки почали помаленьку підмокати. Далі іти було неможливо, хотіли залишитись день два на полонині провести, але погода підвела, тому вирішили спускатись. Поки склались промокли наскрізь. Замерзли. Коли спускались кожен падав разів десять. Вимазались як свині. Правда спуск нам зайняв трохи більше години. В Рахові на станції переодяглись в сухий одяг, у кого який залишився. І повернулись до дому. Але саме головне, що ніхто не нив, не плакав, що ой мене там щось болить, натерло чи я замерз і змок, що більше з вами нікуди не піду. Такого не було! Всі задоволені що цілі назад повернулись і цікаво та захопливо провели час! Все плануємо повернутись і пройти той маршрут. І ми таки це зробимо!

А коли ви в той похід ходили?

На початку літа.

SV-WOLF писав(ла):

Така надхненна, довга, цікава розповідь!!! Молодці!!!
Ви точно підкорите цей маршрут ще раз! Удачі!

Дякую. Маємо намір цієї осені пройти цим маршрутом. Він пролягає по державному кордоні України та Ромунії. В так званій Мармарощині. Дуже красиві місця там.

SV-WOLF писав(ла):
А як з прикордонниками вирішуєте питання

З прикордонниками все просто. Даєте по 20 грн. з людини у фонд благо-устрою застави (на фарбу на пензлики і т. п.) і вільно собі заставу та гуляєте по кордону. Головне попередити яким маршрутом будите йти. Щоб в разі чого могли вийти за вами на пошуки. І саме головне не попастись румунським прикордонникам!!! А то проблем буде багато. І грошей також піде багато. Буде офіційна екстрадиція. Через посольство. І пару дній у їхній каталажці треба буде посидіти. Хлопаки розказували про пару прецедентів. Румунські прикордонники спеціально на кордоні лапають туристів заводять на свою заставу, а звідти або плати гроші, або чекай консула. Там вже не втечеш. Хитрі цигани.

SV-WOLF писав(ла):
Чесно кажучи я іншого і не чекав

Нещодавно повернувся з Карпат. Двічі піднімався на Говерлу і один раз на Петрос за 7 днів. Захоплюючі краєвиди, чисте повітр'я, пісні біля вогнища, купання у гірській річці, поїдання у необмежених кількостях чорниць та розмови з місцевими гуцулами (вони на своєму діалекті, а я на своєму ) - запорука хорошого відпочинку. Усім рекомендую відвідати ці мальовничі куточки нашої Батьківщини.

Адам Коцко писав(ла):
І як, вдалось з гуцулами порозумітися

Так, але без курйозів не обійшлось

Адам Коцко писав(ла):
Сподіваюсь вареники сметаною вам не "порскали"

Та ні. Ми ж у наметах жили і самі собі готували. А про те "порскання" я вже наслухався