Андрій Іщак

Народився 23.10.1887 р. у м.Миколаєві. Загинув 26.06.1941 р. у Львові. Видний теолог, історик церкви і педагог, дійсний член НТШ і Богословського Наукового товариства.
Початкову освіту здобув у Миколаєві. Закінчив гімназію і духовну семінарію у Львові. Рукоположений у 1914 р. Ступінь доктора теології здобув у Інсбруці. У 1930 р. працював у Інституті сходознавства у Римі. Військовий духівник УГА. В 1918 р. був призначений префектом Духовної семінарії у Львові. З 1928 р. викладав догматику і канонічне право у Богословській Академії у Львові, з 23.09.1932 р. - надзвичайний професор Богословської Академії. 

Наукові праці о.Андрія Іщака друковані переважно у часописах «Богословіє» та «Нива». Найважливіші з них: «Унійні й автокефальні змагання на українських землях від Данила до Ізидора» (1923 — 1927), «Від Захарія Конистенського до Палінодія» (1930 — 1931). Написав підручник для семінарій «Догматика нез'єдиненого Сходу» (1939). 
Заарештований більшовиками і розстріляний без суду.