Чорнобиль. 30 років потому. Пам'ятаймо тих, хто врятував світ

Поліське містечко Чорнобиль зайняло місце у сумнозвісному списку поряд із Хіросімою та Нагасакі. Аварія, що трапилася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства і залишається важкою спадщиною майбутнім поколінням. Вона вплинула на долі мільйонів людей. Прямого радіаційного ураження зазнала дванадцята частина території України, де постраждали 3,2 млн чол., серед яких понад 1 млн дітей.
       
Це найважча за всю історію людства техногенна катастрофа сколихнула весь світ і своєю величезною руйнівною силою, і мужністю тих, хто першими зіткнулися з її страхітливими наслідками.

В ліквідації Чорнобильської катастрофи брали участь 6217 пожежників з усіх куточків України.  Пізніше їх назвуть ліквідаторами наслідків аварії. А в ту трагічну ніч, з 25 на 26 квітня 1986-­го року, вони були просто пожежними, які першими прибули для гасіння пожежі на Чорнобильську атомну станцію. Їх було 28 чоловік, які вступили в боротьбу з вогняною стихією, взяли на себе жар полум'я і смертоносний подих реактора: начальники караулів Володимир Правик і Віктор Кібенок, Леонід Телятников, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тішура, Микола Титенок, Борис Алєшаєв, Іван Бутрименко, Михайло Головненко, Анатолій Хахаров, Степан Комар, Андрій Король, Михайло Крисько, Віктор Легун, Сергій Легун, Анатолій Найдюк, Микола Нечипоренко, Володимир Палагеча, Олександр Петровський, Петро Пивоваров, Андрій Половинкин, Володимир Олександрович Прищепа, Володимир Іванович Прищепа, Микола Руденюк, Григорій Хміль, Іван Шаврей, Леонід Шаврей.

Про їх подвиг кажуть, що “він дорівнює тільки великим епохальним подіям в ім'я миру і людей всієї планети. Бо вони врятували світ та затулили собою всіх нас”. Рятувальники без роздумів стали на боротьбу з грізним і небезпечним ворогом. Ціною неймовірних зусиль, власного здоров’я та життя вони зупиняли ядерну біду, що панувала над аварійним енергоблоком та далеко поширювалася за його межі. У ці суворі напружені дні вельми яскраво проявилася мужність і самовідданість, вірність обов'язку і стихійність духу українського народу.
Понад 350 тисяч осіб було залучено до ліквідації наслідків аварії. Найпершими, хто героїчно вступив у двобій із всепоглинаючим ядерним жерлом реактора, були пожежні. Говорити про те, що ці люди були героями означає не сказати нічого. Вони в надекстремальних умовах вели боротьбу із смертоносним атомом. Саме вони врятували не тільки Україну, але й всю Європу від загрози жахливого ядерного лиха.

На превеликий жаль, внаслідок отримання значної дози радіоактивного опромінення, рано пішли з життя багато героїв, але вони будуть жити вічно у нашій пам’яті, адже їхня жертва врятувала тисячі людських життів. Вічна їм пам'ять та непроминальна вдячність. Доземний уклін тим, хто вижив і донині несе в собі жахливі карби Чорнобильської катастрофи.

Щоб засвідчити людську шану всім учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи та увіковічити їх подвиг, в нашій державі створений Національний музей "Чорнобиль", написано багато книг, музичних, літературних і художніх творів, в населених пунктах споруджено сотні пам’яток, на честь ліквідаторів названі десятки вулиць.

В пам'яті кожного українця назавжди залишаться свіжим рубцем спогади про чорнобильський апокаліпсис і ми ще не раз будемо повертатися до подій весни 1986 року. Адже для когось вона стала останньою, для когось - перекреслила всі сподівання на щасливе і безхмарне майбуття, а декому навіки зруйнувала мрії, які вже ніколи не втіляться через незадовільний стан здоров'я і фізичну слабкість.