Майбутній очільник УПА народився 10 грудня 1915 року у сім'ї Василя Богдана і Марії з роду Гловацьхих. Новонародженого хрестив і миром помазав місцевий священик о. Атанас Юркевич.
Про Я . Богдана і його праці згадано у книзі львівського науковця Олександри Стасюк «Видавничо-пропагандивна діяльність ОУН (1941- 1953 р.р.). Дослідник визвольної боротьби Василь Ільницький з Дрогобича у своїй праці «Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945 - 1952)» наводить біографи багатьох керівників підпілля, у тому числі Ярослава Богдана.
Про нього згадується у публікації дослідника з Рівного Ігора Марчука про відшукану ним “палку полковника Стехова”, який був начальником УМДБ по Дрогобицькій області і керував розшуком Я. Богдана в 1951 р.
У 2011 р. видавництво «Літопис УПА» у серії «Події і люди» видало книжку київських науковців Олександра Іщука і Наталії Ніколаєвої «Ярослав Богдан - «Всеволод Рамзенко», у котрій автори на підставі невідомих до того архівних документів з Галузевого державного архіву Служби Безпеки України відтворили основні етапи життя Я. Богдана та проаналізували тематику його основних праць.
...Його батько був шевцем, а мати — домогосподаркою. З 1921 р. Ярослав навчався у місцевій початковій школі. У 1924 р. батьки переїхали на проживання у містечко Войнилів на Станіславщині, де Ярослав закінчив сім класів народної школи. У 1936 р. закінчив приватну українську гімназію у Рогатині. Восени 1939 р. вступив на філологічний факультет Львівського університету.
У березні 1944 р. Я, Богдан став членом ОУН і перейшов на нелегальне становите, так тривало до 19 жовтня 1951 р. У підпіллі Я. Богдан користувався організаційними псевдонімами «Всеволод», «Василь», «Рамзенко», «Рамзес», «В», «6-13», «25x25» та літературними Псевдами «Всеволод Рамзенко», «В. Радич», «Трипільський», «В.Р.», «Л. Кожум'яка», «Б. Войнович», «В. Ярославич», «Б. Ярославич», «Леонід Кожум'яка».
Із березня до червня 1944 р. Я. Богдан під псевдонімом «Всеволод» працював у референтурі пропаганди Калуського окружного проводу ОУН, яку очолював «Аскольд». Відомо, що у селі Станькова, серед іншого він слухав радіо та складав зведення, які розповсюджувалися серед населення та підпільників.
Із червня 1944 р. до травня 1945 р. Я. Богдан працював у референтурі пропаганди Станиславівського обласного проводу ОУН. У листопаді 1944 р. на спецпоселення у Сибір було вислано його матір Марію, сестру Оксану і брата Любомира, а сестру Дарію у жовтні 1944 р. було арештовано і після суду відправлено у Воркуту.
Із середини 1945 р. по травень 1950 р. Я. Богдан працював у референтурі пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН. Із червня 1948 р. до травня 1950 р. він був заступником референта пропаганди цього проводу. У той час брав участь у підготовці та редагуванні журналів, листівок та інших друкованих видань. Деякий час редагував журнал «Шлях перемоги» . Протягом 1945 - 1950 р.р. Я Богдан разом із іншими підпільниками через часті облави багато разів змінював місце постою. У зимові місяці вони переховувалися у капітально збудованих бункерах. Із серпня 1950 р. займав пост референта пропаганди Дрогобицького окружного проводу ОУН. За його участі у травні-червні 1951р. на Дрогобиччині було організовано друкарню, якою керував Йосип Владика - «Скит». Там, зокрема, охоронцем був ще один наш земляк, Микола Кончаківський- « Карман», 1916 р н., з Рудників.
Протягом 1944 - 1950 р., чекісти активно розшукували Я. Богдана, та ніяк не могли вийти на його слід. Улітку 1951 р. вони затримали кількох підпільників під Калушем і дізналися від них, що Я. Богдан перебуває на Дрогобиччині.
19 жовтня під час військової операції чекісти виявили підземний бункер у лісі поблизу села Нового Кропивника. У бункері, окрім Я. Богдана, був референт пропаганди Підбузького районного проводу ОУН Василь Савчук - «Корнило» , 1916 р.н., родом із с. Ластівки на Турківщині. Підпільники вчинили збройний опір. Під час перестрілки «Корнило» загинув, а Я. Богдана облавники затримали. Його намагалися схилити до співпраці, та він відмовився. Під слідством перебував у внутрішній тюрмі УМДБ по Дрогобицькій області.
28 листопада 1952 р. за вироком Військового Трибуналу Прикарпатського військового округу Ярослава Богдана було засуджено за статтями 54 -1 “а” , 54-8, 54-11 Кримінального кодексу УРСР до розстрілу. Вирок виконаний 10 лютого 1953 р. у Дрогобичі. Місце поховання невідоме.
29 серпня 1995 р. прокуратура Львівської області реабілітувала Я.Богдана за відсутністю доказів вини.
Насамкінець варто відзначити, що Олександр Іщук і Наталія Ніколаєва зробили велику справу, видавши книгу про нашого славного земляка Ярослава Богдана.
