Він через 190 років надихав на творчість М.Шашкевича, який часто сидів на лавочці під каштаном і писав...
У XVIII ст. у присілку Киї (за переказами тут татари рубали ліс на киї - звідси назва) виплавляли з болотяної руди залізо (залишилася назва того місця - Рудка), пізніше випалювали вугілля (назви Углярка). Потім працював млин, а біля нього виготовляли сукно. На околицях села були підприємства, що виготовляли поташ для підживлення землі. На хуторі Залісся працювала велика цегольня. Ще одна була за селом (біля Семенини). Працювали три вітряки і млин.
Церква і дзвіниця збудовані у квітні 1725 р. У той час Нестаничі були власністю дрібного шляхтича Я.Комаровського.
Село Нестаничі ознаменував М.Шашкевич, який перебував тут від 16 листопада 1838 р. до 22 квітня 1841 р. Хоч і проживав він у великих злиднях і нестатках, як і самі парафіяни, але залишив по собі незгладимий слід. Бо не лише сумлінно виконував обов'язки священика, а й навчав селян і їхніх дітей грамоти.
Тут він написав вірш «Безрідний» (2.11.1840 p.), основна ідея якого закладена у словах: «...Хто вражій нужді попався в неволю, ... тому ніт місця ані супокою,...». Крім того, вірші «Бандурист» та «Перекинчик бісурманський», а також перекладав народною мовою Євангеліє від Матвія та Івана “Русланові псальми”. 7 квітня 1839 р. у М.Шашкевича народився син Володимир, який став відомим поетом.
У цьому селі був парохом І.Вагилевич (1846-1848р.р.) - один із побратимів М.Шашкевича. Збереглася церковна книга, у якій вони обидва вели записи. Залишається загадкою для дослідників, чому останній із них, зроблений М.Шашкевичем, датується червнем 1842 р.
У XIX ст. в селі була ґуральня і чотири корчми. Тоді ж було засновано Братство тверезості і відкрито громадську крамницю. У 1900 р. у 256 дворах проживали 1659 жителів (1092 українці, 334 поляки, 41 німець і 102 євреї), тоді ж організовано громадську касу і шпихлір, які надавали допомогу бідним селянам.
Однокласова школа у с. Нестаничі була заснована у 1860 р.
Під час І світової війни 60 жителів Нестаничів загинули на фронті. Після війни село належало до Кам'янко-Струмилового повіту Тернопільського воєводства.
До другої світової війни у с.Нестаничах діяла п'ятикласна школа у приміщенні, яке згоріло після війни. До червня 1979 р. школа була восьмирічною, а з 1 вересня 1979 р. була закрита. Після капітального ремонту приміщення була відновлена початкова школа з 1 вересня 1985 року. Нині тут функціонує навчально-виховний комплекс «школа-садок», у якому навчається і виховується 32 дітей.
У 1913р. за кошти о.Константина Гуляя була побудована плебанія, в якій нині створюється музей.
У с. Нестаничі жив і працював відомий краєзнавець І.Й.ДІК, який створив літопис.
9 жовтня 1988 р. відкрито символічний камінь на церковному подвір'ї з написом, що на цьому місці буде встановлено пам'ятник М. Шашкевичу. 28 листопада 1993 р. цей пам'ятник було відкрито (скульптори Я.Мотика (Львів) і В. Шишов (Київ), архітектор М.Матвіїв).
