Будівництво церкви святого Івана Богослова в селі Вербіжі громада розпочала до 1914 року згідно проекту архітектора Якова Рудницького, який одночасно був уповноважений будови, тобто виконував функції авторського нагляду та виконроба.
Старий храм ( побудований 1604! року; був куплений у громади с. Горуцька (Гірського ) і в 1828 році перевезений та встановлений у селі ) зазнав значних пошкоджень за час війни. Продовження будівництва церкви розпочалося в 1922 році. У цей час Яків Рудницький оцінив вартість будови, склав кошторис, в якому детально описав види робіт, будівельні матеріали. За виготовлення основного і додаткового кошторисів архітектор отримав 350 тисяч польських марок. У 1919 році польська влада ввела в обіг грошову одиницю - марку. Вона, не маючи відповідного матеріального забезпечення, почала стрімкий інфляційний процес. Випускались марки номіналом в 1 мільйон. Можна собі уявити, у які важкі часи громада села продовжила зведення храму.
Бланки кошторису Яків Рудницький використовував ще з часів Австро-Угорської держави, і на них вказана грошова одиниця – коруна . Підрахунок вартості будівельних робіт архітектор провів у польських марках: мулярські, штукатурні – 8 230 641,каменярські - 232 300,теслярські – 890 030, бляхарські – 1 802 200, столярські, слюсарські, ковальські – 1 896 4000,, скляні 175 400,різні роботи – 430 000 .Загальна сума будівництва обійшлася громаді у 13 656 971 марку.У січні 1923 року Я. Рудницький складає кошторис на будівництво огорожі навколо церкви загальною вартістю 6 330 000 марок, яку так і не було побудовано з поважних причин – нестача коштів.
Порівнюючи вартість будівництва церкви ( 13 656 971 ) у цінах грудня 1922 року і огорожі у січні 1923 року, можна стверджувати, що ціни шаленими темпами зростали щоденно. Тож не дивно, що вартість головних дверей храму становила 240 000, а двох бокових і ризниці по 100 000 марок кожна.
Храм було посвячено у 1928 р., а парох Юліан Гумецький ( помер у 1944р.), - за переконанням «твердий» москвофіл, - не відважувався виготовити іконостас. Можливо, дійсно боявся, що після закінчення встановлення іконостасу Господь покличе його до себе – такі слухи тоді ходили селом.
…Прихожан, які йдуть до церкви, зустрічає сам Іван Богослов, барельєф голови якого встановлено у чоловій стіні над ажурним вітражем хорів. Галерея з арками, яка примикає з трьох сторін церкви, особливо зменшує масивність самої чолової стіни…
Воістину мав Божу іскорку архітектор Яків Рудницький . Він творив серед плеяди галицьких умільців, на чолі яких стояв геній – архітектор Василь Нагірний, за проектом якого побудовано понад 200 церков,зокрема, храми у селах Миколаївського району - Держові, Надітичах, Черниці, Бродках, Колодрубах (згоріла у 1943 р.).
А храм у селі Вербіжі (на дзвоні вилито напис: Року Божого за старання … села Вербіжан ( первинна назва!) вийшов пречудовий. Він ніби хмаринка підіймається із землі до небес. Велика подяка невідомим будівничим, прадідам, які збирали копійку до копійки на будівництво цієї архітектурної перлини, якою буде милуватися щоденно не одне покоління жителів села Вербіжа.
