Село Поляна входить до Красівської сільської Ради. Знаходиться Поляна у мальовничій долині між двома хребтами, схили яких звернені на південь і північ. Село розташоване від шосейної дороги Львів — Стрий за 7 км і за 14 км від залізничної станції Миколаїв-Дністровський.
Час заснування села невідомий. Збереглась церква 1770 р. і цвинтар з старими могилами, де є цікаві пам'ятки дем'янської скульптури.
У селі є неповна середня школа, клуб, медпункт, магазин, бібліотека.
Поляна серед лісистих гір
У мальовничій лісистій місцевості між двома хребтами, схили яких звернені до півдня і півночі, в широкій долині довжиною 7 кілометрів розкинулось село Поляна, що належить до Красівської сільської ради. Місцевість села горбиста, ґрунти глинисті, трапляються чорноземи. Віддаленість від центру села до шосейної дороги — 7, до Миколаєва — 14 кілометрів.
На основі переказів старожилів та беручи до уваги місцеві пам’ятки (церква 1770 р., кладовище), заснування села можна віднести до 1450-1500 рр. Народні перекази розповідають, що десь у XIV ст., рятуючись від татар і турків, жителі села Грімна втекли в ліси за Красів. Ліси приваблювали їх своєю непрохідністю і широкими ярами та балками. Облюбувавши собі місце і побачивши, що тут сприятливі природні умови для рільництва і тваринництва, люди почали вирубувати ліс і розбудовувати село.
У давні часи в цьому поселенні знаходилось дрібне підприємство, що виготовляло скло (гута), з південної сторони села тягнулася дорога — гостинець (її назва збереглась досі), якою місцеві жителі на дерев'яних возах волами возили вугілля, скло, бондарні вироби до Дністру і там продавали купцям.
Поляна складається з хуторів Гостинець, Гірники, Олійники, Гайдуки, Шутарівка. Колись до села належали ще два хутори - Гута і Мідяки, які з часом було знищено. На Гуті займалися виготовленням скла. За переказами місцевих жителів, Мідяки засновані в 1765-1775 рр. Там проживали українці , поляки, євреї.
До 1848 р. с. Поляна належала поміщикам. Збереглося прізвище графа - Лось і його управителя - Йоган Бездік (помер у 1843 р., про що свідчить надгробок на кладовищі).
Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. землі Полянського фільварку належали графу Турусевичу, а згодом перейшли до останньої дідички (сестра жінки Турусевича) Євеліни Становської. Поміщики жили в Бродках , а їхні управителі — в Поляні (Люфт, Маркевич, останній до 1930р. — Фрідліндер). Польському фільварку належало понад 240 га орної землі. Близько 25 га землі володіла Церква, Поміщикам належала каменоломня, звідси кінно возили камінь у Львів на будівництво споруд і пам'ятників. До речі, саме з полянського каменю збудовано Львівський оперний театр.
До 1848 р. полянці відробляли панщину, яка становила 4-5 днів на тиждень. Після скасування панщини селяни працювали на фільваркових землях, бо за польських часів були малоземельні або безземельні. Жили в курних хатах, діти спали на прічах (збиті дошки біля печі). Щоб стягнути із селян злиденний заробіток, поміщики будували корчми: одну зведено близько 1840 р., іншу - в 1870 р.
Після Першої світової війни діяло в Поляні товариство «Просвіта». В 1937 р. за кошти, зібрані громадою, було побудовано читальню. До лікаря потрібно було звертатися у Щирець або Миколаїв, один візит коштував 50-30 злотих.
Із приходом радянської влади було «обрано» тимчасовий виконавчий комітет, який очолив Данило Петрів, а пізніше Федір Антоняк. Школу було перетворено в семирічку, всіх дітей шкільного віку залучено до навчання, діяла і вечірня школа для дорослих, відкрито клуб, бібліотеку. В 1961 р. збудовано нову велику школу.
Нині випускники Полянської школи гідно и достойно представляють інтереси не тільки Поляни, але й області. Так, серед випускників цієї школи є лікарі, професори та підприємці. До речі, блаженної пам'яті високоосвячений Митрополит Львівський і Сокальський Андрій Горак теж був випускником Полянської школи. Щороку на Великодні свята майже до самої смерті він приїжджав у Поляну, відвідував могили своїх батьків, бував на святкових Літургіях у церкві святого Івана Золотоустого.
Нині у селі є Народний Дім, сучасний ФАП, магазин, база відпочинку.
Є капличка Матері Божої в центрі села, а також на Гуті, де щороку на свято Петра і Павла парох отець Іван Надольський відправляє Богослужіння за участі громади села. Нещодавно було повністю відреставровано церкву. Пофарбовано ззовні, оновлено купол, зроблено сучасний навіс над вхідними дверима, упорядковано церковне подвір'я, прибрано і обгороджено цвинтар. Голова церковного комітету М.Фуртак організовує громаду на різні роботи при церкві (прибирати, обкошувати і т.д.)
У 2008 році до Поляни підведено газопровід. Тепер селяни активно проводять підведення газу до своїх осель. А ще тут готується спорудження лижної траси з підйомником.
Поляна славиться на всю округу багатими лісами, де також ростуть ягоди і гриби. А ще - водоймами. На Гуті і в Бобрівках є озера. До речі, в селі дуже добра джерельна вода, екологічно чисте повітря. Тож недарма село вважається зеленою курортною зоною. Та й люди тут хороші, хазяйновиті і гостинні. Мабуть, через це нині сюди з'їжджаються художники, архітектори, банкіри, лікарі зі Львова. Очевидно, щоб заховатись від міської суєти.